< Discover Uzhhorod | 16. Вул. Корзо

16. Вул. Корзо

16. Вул. Корзо

 

Вулиця Корзо.  Зараз це ділова частина Ужгорода, з кав’ярнями та магазинами. А колись це був острів. Справа в тому, що розбудова Ужгорода починалася із Замкової гори. В той час цю гору омивали річка Уж, яка і зараз є визначальною рисою міста, та її притока – Малий Уж. Рухаючись від Замкової гори річка та її притока омивали й історичну частину міста, утворюючи тим самим своєрідний острів, який назвали островом Маргарити. Проте в 30-тих рр. через численні паводки та з метою модернізації каналізаційної системи Ужгорода, Малий Уж засипали, а по його дну проклали основний каналізаційний колектор міста. Тож береги острова перетворилися у затишні вулиці Ужгорода.

Давайте познайомимося ближче з однією  з головних історичних вулиць Ужгорода – вулицею Корзо, в одному кінці якої Ви можете побачити річку Уж, а в іншому площу Корятовича. Корзо – це мозаїка затишних будинків, інтимних закутків, маленьких двориків та кількох гармонійно поєднаних архітектурних стилів з ліпним орнаментом на дво- і три-поверхових будиночках… Це вулиця кав’ярень та прогулянок.

Прогулюючись вулицею Корзо зверніть увагу на будинок на розі з вулицею Волошина, а саме на пам’ятник закріплений на його стіні. Це – дядя Коля – колишній ліхтарник, який ще нещодавно дивився за освітленням міста у вечірній час. Його знав весь Ужгород. А тепер він нагадує про себе щовечора, вмикаючи один і той самий ліхтар.

Потихеньку йдемо у напрямку річки Уж, а тим часом поговоримо про історію вулиці. ЇЇ назва змінювалась кілька разів. Спочатку вона називалась Мостовою, бо вела до головного мосту через річку Уж (нині Пішохідний міст), а потім була названа в честь різних історичних постатей, залежно від влади та епохи. Так, вона була вулицею Казінці, на честь відомого угорського письменника, коли Закарпаття було в складі Австро-Угорської імперії. Пізніше була перейменована на вулицю Рашина, в честь міністра фінансів Чехословаччини, коли Ужгород належав Чехословацькій республіці. А після Другої світової війни вулиця була названа в честь визначного російського полководця – Суворова. І вже з отриманням Україною незалежності, головна артерія міста стала називатися Корзо, як у північно-італійських містах доби Відродження називались вулиці для прогулянок.

Італійське походження назви вулиці не випадкове, адже понад 370 років Ужгородом володів італійський аристократичний рід Другетті, з діяльністю яких ми вже знайомилися протягом нашої подорожі містом.

Спочатку на Корзо проживали переважно ремісники, які працювали на володаря Ужгородського замку. У довоєнний період визначальною рисою Корзо стали численні дрібні й великі крамниці, магазини, власниками яких у переважній більшості були єврейські торговці.

Остаточно архітектурне обличчя Корзо сформувалося у кінці 19-го століття.

У кінці вул. Корзо у напрямку до річки Уж, на набережній  знаходиться Ужгородська державна міщанська дівоча школа, позначена у Вашому путівнику номером 17, куди ми прямо зараз і направимося разом з Вами.

Йдучи до неї, зверніть увагу на могутнє дерево ліворуч – це столітній ясен, що росте на набережній річки. Під його розлогою кроною пили пиво чи добре вино й милувалися панорамою Ужа кілька поколінь ужгородців.

 

Аудіо-версію даного тексту можна завантажити тут:

16. Вул. Корзо